Бува хандра, що жвава восени,
Тобі вона до серденька не личить,
Чекай добра, квітучої весни,
Та усмішки, що радує обличчя...
Та не тремти, мов той пожухлий лист,
На небі зіронька блискуча завмирає,
Коли ти одягаєш мрій батист,
В думках своїх привітність залишаєш...
Спливає час повільно, мов ріка,
Журчить прозорістю яскравою доволі,
Ти серцем надихаєш на віка,
Нести кохання в ніжності долоней...
(Ніка)
жовтень 2017