Життя людське – всього лише дорога
у край сумний, де ангели живуть.
Тернистий шлях від матері до Бога,
умовно довгий, чи не дуже, путь.
Людина в світ з’являється безсила,
і перший крик – це плач її, не сміх.
А те, чи виростають в неї крила,
залежить, перш за все, від нас самих.
Дай Боже людям віри і надії,
любові, мудрості і витримки добав.
Щоб кожен змогу мав здійснити мрії,
а на додаток – сили-волі сплав.
Піклуймося про ширину дороги,
уклон її і якість покриття.
А що чекає нас – у владі Бога,
та кожен сам кує своє життя!
30.10.2017