Та нiч стоiть неначе тiнь

Гойнолка
Колись, так просто, від нудьги,
Коли панує тиша,
Розірвеш скуті ланцюги -
В політ душа покличе...

Та ніч стоїть неначе тінь,
Журбою оповита,
Прощання тих сумних хвилин
довіку не забути...

Ти за неспокій мій - пробач,
І за моє кохання...
Ось час прийшов, та ти не плач,
Що ніч у нас  остання...

Пробач за все. Щасливим будь.
Твоя хай  зірка сяє.
Хвилин щасливих не забудь,
Що справжнє - не згасає...

Десь в полі вітер заблукав
Там сон тривожить мрії...
Щасливим будь. Та не шукай
Примарної надії...

Забудь про все. Не варта честі
Моя любов без кольорів...
Життя стоїть на перехресті
Та ось мені бракує слів...

Сказати щоб, як в світі тісно
В словах моїх печалі й болю...
Нехай розкаже тобі пісня
Болить розлука як з тобою...