Система, що зветься любов ю

Прокопенко Юрий
Невидимі файли та папки моєї системи,
Що зветься любов’ю, вони лиш для тебе.
Для тебе одної відкритий цей «level»…
Ось маємо ключ золотий у найвищий екстремум.

І там, мутувавши під дією снів, знову жити,
Леліяти щирість кохання, що в буднях
Розправило крила для злету в майбутнє,
Яке, мов рушник, оберегом красивим розшите.

Ми зможемо все, обізвались у душах трембіти,
Мелодію вчуй! Щось забилось у грудях
Шалено, мене звуки радості будять,
Ще й хочуть натхненно дістатися мрії орбіти.

Реальність близька до рингтонів свого апогею,
Підсилює думка сердець феєрверки,
Візьми в свої руки сріблясте люстерко,
Ти бачиш не просто себе, а прекрасну лілею.

20:26, 27.10.2017 рік.

Зображення: https://absolutera.ru