Часу завжди немає... дивні люди
Постійні справи, проблеми всюди
Кудись спішать, куди не знають
Летять у прірву, життя стирають
І я як всі... роки минають
І всі як я, роки втрачають
Ні, щоб просто бути щасливим
Закоханим, потрібним, любимим
А часу на жаль немає
Водою скрізь пальці тікає
Чекаєш літа, прийде зима...
Встиг сніжку зліпити й весна
Та тільки тоді розумієш
Коли на волоссі сивієш
Коли не беріг все "своє"
І найдорожчих людей не стає
А життя ж то щодня минає
От вже жовтень кінця добігає
І вірш написаний в вівторок
І скоро вечір... і скоро 40