Подаруй мені ніч. І таку, щоб гаряча до болю.
Подаруй мені мить, від якої спасіння нема.
Щоб в обіймах її божеволів весь світ, божеволів...
І дарма, що вітри, і чаклує навколо зима...
Подаруй мені час: для любові, і зваби, і крику!
Поцілунків до сліз, і незнані в собі голоси.
Подаруй небеса, у яких розливається скрипка.
І мелодію ту у долонях мені принеси...
Подаруй мені сон - щоб солодший не знала одвіку!
І ранкову зорю, що народжена сонцем в душі.
І зелені лани, і широкі нескорені ріки,
і краплину тепла у негоду осінніх дощів...
Подаруй мені ніч, від якої тікати несила!
Від якої піти - все одно, що втрачати слова!
Щоб кохання моє під вікном, як дитя, голосило,
і навколо земля шепотіла, що досі жива...
Подаруй мені ніч. Тільки руки, і душі, і тіні.
Щоб співали для нас в хуртовинах-снігах солов'ї...
І не згасне вогонь, і навіки його мерехтіння
зігріватиме всі подарунки безцінні твої...
_______
Алена Васильченко