Я відкрию вікно, пісню дощу почую.
Літній дощ не змовкає - заблукав серед штор.
Я із літнім дощем всю неправду відчую,
Наче грає фальшиво поганий актор.
Тільки мокрий асфальт намалює в калюжах
Ніжні зорі, блакить неба, місяць, зірки...
Так багато людей до дощу байдужих,-
Тих, які не помітять на дорозі рікИ.
Тиха ніч за вікном, швидко час пролітає...
Барабанить по листтю лише тихо дощ.
І коли він скінчиться, ніхто не знає...
Він нечутно торкнеться вулиць і площ.
Наче небо над нами казково чаклує,
І ворожить, дарує видіння вночі.
Наче хтось невидимий з людей кепкує,
І цілує цей дощ світ за очі.
Скоро скінчиться дощ, райдуга розіллється,
І прокинеться місто під гул авто.
І душа у повітря омита здійметься...
Аж до небес... Де не знайде ніхто...