Кажуть, шо в пеклі нас будуть чекать кохані,
свічку триматимуть за упокій душі.
Будем читати їм вірші, з яких зварганять
нам епітафії, всім – привітання, вшир
буде повніти усмішка, поки не лусне,
будуть чекісти питати, шо є любов...
Кажуть, шо в пеклі не буде нудних відпусток
на почуття й одкровення, Господь з тобой,
– тільки не там: на кордонах з земним і вічним
ходить межею і крає дощами край.
Кажуть, шо в пеклі є наші – і то помічно,
з нашими легше: як зважився – то вмирай
за почуття, чи Вітчизну, чи щось незнане,
що не поділиш на себе, на нас, на всіх...
Чуєш, коханий, а в пеклі нема коханих!
Пекло – лише переміщений рай для живих осіб.