Обійшовши світ навпростець
зачарований сонцем блідим
серед тисяч німих сердець
знайшов мову лише з одним.
Поміж тисяч холодних очей
відшукав себе лише в цих,
мов одна з непотрібних речей
загубився в них знову і зник.
Не такі, як в інших, слова
і чомусь такі дивні думки -
я в тобі давно заблукав,
в твого голосу нотах п'янких.
Все, що було моїм - твоє
без вагомих на те підстав:
розкажи мені, хто ти є,
розкажи мені, ким я став...
Ти сьогодні, мабуть, не сама
будеш спати, проте не я
розстріляю тебе зі своїх гармат,
адже знаю, що ти не моя.