***
Мой пружинист по улице шаг,
где герани в горшочках на блюдце
и обвисшие брюки бродяг -
поражением всех революций.
А весна свой базар и бедлам
ярких красок вокруг распластала.
Город, словно бы ватой меж рам,
горбоносым набит криминалом.
Но толкаться мне шелково тут.
Прохожу я веселой походкой
и вдыхаю косяк и мазут,
а с базара - дурманы селедки.
На девиц озираться пора,
посмотреть сверху вниз на Отчизну.
Кровь шатнут чумовые ветра,
словно данью, обложены жизнью.
Понимай же - настал всему срок:
горький воздух почувствуй же небом,
нагуляй же под кожей жирок,
растворись, как снега и амебы.
с украинского перевел А.Пустогаров
* * *
Вигинається вулиць ланцюг,
Де з геранями горщики в блюдцях,
І обвислі штани волоцюг —
Наче марність усіх революцій.
А весна розкладає крам
Кольорів, що, мов нерви, відтали.
Понабилось, як вати між рам,
Горбоносого криміналу.
Але шовково йти мені тут,
Закусивши надію на серці.
І вдихати «косяк» і мазут,
А з базарю — дурман оселедців.
На Вітчизну дивитись згори,
Навздогін озираючись платтю.
Кров гойднуть навіжені вітри,
Як податком, обкладені плоттю.
Знов весна. Знову пружиться крок.
Хоч нічого нового під небом —
Наживати на ребрах жирок
І зникать, мов снігам чи амебам.