Йшов монах, як пілігрим,
(Давно топче «третій Рим»),
То ж в морози і негоду,
До села зайшов з походу!
Бо не знав, куди подітися,
І зайшов в корчму погрітися,
Випив добру оковиту,
Вирішив інакше жити...
Знявши рясу і онучі,
Все порвав та кинув в кучу,
Випивав і танцював –
Ніби горя і не знав!
Може вдачу мав чумну,
Бо народ ходив в корчму,
Келих випити, зігрітись,
На монаха подивитись!
Той в хмільні поринув сни,
Так дожив він до весни,
На дорогу заробивши,
Коника собі купивши…
Під монахом кінь різвиться,
І зеленим лугом мчиться,
Звабить дівок намагався,
Та, даремно залицявся!
То ж дівчини не знайшов,
Жити до вдови пішов,
Цілував і милував,
Ще й душею називав!
Молодиця – ягода!
Та спіткала всіх біда,
В великодневу суботу -
Покидали всі роботу!
Бо робить за дармо, так,-
Краще вже піти в кабак!
Меду з’їсти, вина пити,
Ще й кабачника – дурити!
Покурили табаку,
Й полягали на боку,
Ось і пісня – вся –
Вже скінчилася!