Їхали козаки, їхали по полю,
І співали пісню про козацьку долю,:
Як вона в Туреччнину козака водила,-
Козаченька не діждалась дівчинонька мила!
Як рідная мати, за ним вмерла в тузі,
Обсипалась калинонька на зеленім лузі!
Плаче за ним батько, в чарку вус мочає,
Як самому далі жити – нічого не знає!
Ой у лузі – лузі, ця я пісня ллється,
Плач дівочий, серце крає, як пташина б’ється!
Віддала кохання хлопцю молодому,
Її любий з тої битви не прийшов додому!
Їхали козаки, їхали по полю
І гучна лунала пісня про козацьку долю.
Про їхнюю долю, до звитяги волю.
Їхали козаки, їхали по полю...