Набридливий дощик гуляє по місту,
Марнує мій день, сірим кольором бризка.
Виблискує лиш горобини намисто,
Вітер в таночку веде особисто.
Геть позкривались яскраві картини
В сірі й бліді палантини-хустини.
В довгих осіли кишенях осінніх
Тижні тепленькі, що сонцем бриніли.
Осінь,яка ж ти дівчина зрадлива!
Тільки ще вчора тобі ми раділи,
А от сьогодні умилась сльозами
Та визріваешь у серці віршами.
І, наче листя, злітають слова
В зграї рядки виплітаються хутко.
Ковдра мокренька на місто лягла...
В піснях дощу постать зимоньки чутно.