Душа оголена шукає
Затiнку в поглядi надiй,
а вiдстань, знаєш, наче каїн,
в тiй поволоцi степовiй…
Геть, заздрiсть та iмла з дороги,
перечитать би твори гiр
i там, де сльози – епiлоги
i Всесвiт, начебто факiр,
виводить на стежину щастя,
минає терни й споришi,
щоб так бажане сна сприйняття
вже не сказало, – ми чужi…
11.10.2017
надхнення тут: http://www.stihi.ru/2017/10/10/2777