Тримаюсь за обрій
Сьогодні помітив погасли зірки
Нефритовий будда розкривши обійми
Позичів одну, де світилася ти
Спливає мій час і обличчя втрачаю
Твоє, не приходиш ти більше у сни
Мабуть забуваю кохане обличчя
Невже я втрачаю вже риси твої?
Кохана пробач, ані слова пощади
Не вартий ні сльоз, ні прокльонів твоїх
В далекім краю де шукаю я щастя
На жаль не зустрів ту єдину, як ти
Хоч сам розумію моя не моя
Сміюся у обрій, це може не я?
Хоча там на небі світилася ти
Було це недавно, аж раптом погасли зірки