Які ми всі різні-як пісні
Аж сонце зійшло заради з небес
Побачити відчай в тремтячих долонях
Розкраяну драму обоих сердець
Побачити кривду, побачити правду життя
Відчути той подих мінливості долі
Що скоро мов мить відійде в небуття
А разом за ним пробачая образи-життя
Як всі ми по різному дивимось в небо
Знаходимо зірку що вказує шлях
Вчіпляемось вдачі за горло, піймав
Вези мене мила в замріяний (к)рай
Щоб в тім (к)раю зустріло кохання
Спитало-чи ситий? Чи добре ти спав?
Чи в серці мій милий, тобі не боліло?
Кохати в душі чи мене, не перестав?
Кохаю мов осінь
Викладую листям, твоє, ім'я
Всі фарби збираю в квітучу палітру
В похмурому небі воно, добавляє життя
Кохаю мов зиму
В снігу роздивляю кохані сліди
Хоча це безглуздо, це звісно
А може? Не може, була рядом ти
Кохаю мов весну
Вертають птахи з теплих країв
Тепло там де серце
А отже від тебе, летить от той клин журавлів
Кохаю мов літо
Бо літо-це є, сама ти
Вродлива, привітна, кохана
На жаль, що другому відсуджена ти