Та хто ти сам? Босоти слід, що втік у даль
Де сива далечинь, ловила обрій аж за край
Надії слід, розбила серце об граніт, дівчина мила
Ловив коханіє її, але кохання не зловив
Зрадлива осінь, кидає листя раз у раз
Згасає промінь, що до кінця ще не погас
Надія згасла, коли збагнув все до кінця
Що захід сонця, це все життя, лише життя
Весела леді, сама в червоному вбранні, всіх розважає навкруги
Нажаль що бачу, тебе я тільки уві сні
Що сни мінливі, несуть твій образ час від час
До ніжки дотик ти дозволяєшь, але не більше, промінь згас