Побачив вранці неба, яскраве полум'я
Почулось щебетання, мов тішилось дитя
Розквітнули по осіні, живії краплі фарб
І наче все розквітнуло, але прийшло як факт
Гадав що ти придумала, це все назло мені
Що спишь тепер із іншим, бо тяжко так тобі
І тілом і душею пішла у небуття
Аматорка-акторка буденного життя
Не треба більше фарсу, бо смуток на душі
Зображення трагізму заїло в маятті
Чому тебе спіткали такі лихі часи?
Подумай, оглянися, здригнися в каятті
Чому людей міняешь, як бутафорський дощ
І почуття втрачаешь як свій мізерний кошт
Лише ціной ілюзій до щастя не прийти
Хоча ти вже залишилась, як крига по весні
Пливешь себе не знаешь, втрачаєшь береги
До іншого хитають, твої мінливі дні
Хоч сонця світ, розтопить лід і ти підешь на дно
Але не тає лід, бо ти, нажаль банальне скло
Як би не було тяжко, воно одне, моє
На стіни ліз, кричав у ніч, шукав одну тебе
Та не шукав спокою і тіні забуття
В обіймах некоханої, мов кінчілось життя
Купив білет в театр, але сьогодні здав
В абсурдному антракті я вимикнув міраж
Якщо ти двадцять третього обрізала нитки
Живи і будь счастлива, оце моє тобі