Знову о третій - ночі,
моє сновидіння обірване,
в закутках темних хоче
сховатись і кличе мене.
В душу вселяється розпач,
свічку палю і хоч - плач,
душу прошу - не бійся,
прошу її - пробач.
Певно, що їй зарано
бачити інші світи,
мов роз`ятрила рану
спробами - увійти.
В сонячному сплетінні
хвилями плескає біль.
Світ паралельний. Тіні
світять очима звідтіль.