Тобі належить подих мій, як перший, так останній,
В Твоїх долонях все життя - бажання і прохання.
Ти Той, Хто крила береже, хоч і слабкої, віри.
Ти Той, Хто зміцнює в путі, прощає нас без міри.
Лікуєш Ти серця людей, лиш дотиком любові,
Коли говориш Ти до нас на особливій мові.
Черпаємо в Тобі життя, яке без недостачі.
І потішаєш Ти тоді, коли серденько плаче...
Тобі належить подих мій, як перший, так останній,
Ти відповідь на всі мої нелегкі запитання!
(Люба Охман)