http://www.stihi.ru/2017/05/03/5156
Оригінал:
І трапляється так, що в любові немає майбутнього.
Це і він вже відчув... І відчула вона те саме.
Ще на зустрічах двоє лишаються звично присутніми.
Та в обличчя розлука вітрами осінніми дме.
Це не сум, не біда і не горе – таке усвідомлення.
Це – лиш сходинка... Вирішить кожний – угору, чи вниз.
За піднесенням рано чи пізно з'являється стомлення.
Краще буде всміхнутись минулому: «Милий каприз...»
Але наше життя – дивовижне.. І не зарікайтеся:
Може, все ще повернеться так, як ніхто не чекав.
І з минулим ніколи зі слізьми в очах не прощайтеся.
І минулу любов не кляне той, хто справді кохав...
_____________________
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Что ж, случается так, что любовь не успела за будущим…
И она ощутила, и он с этим свыкся, привык…
И при встречах они прикрывают той истины рубище.
Только в лица разлука – ветрами осенними встык.
Не печаль, не беда и не горе, а лишь насыщение.
Лишь ступенька. И каждый решит, вверх она или вниз.
За подъёмом – то ль рано, то ль поздно – грядёт утомление.
Лучше молвить с улыбкою милому: «Это каприз…»
Только жизнь удивительна всё ж, как ты ни зарекаешься.
Может так повернуться, что примешь ты «…or not to be»
И напрасно, слезами наполнен, с минувшим прощаешься:
Ведь былую любовь не клянёт тот, кто прежде любил.
«…или не быть» - разлуке, в данном случае…
/знаменитая фраза из Шекспира/
Аватар Автора оригинала