НАТАЛЬЯ ДНЕПРОВСКАЯ
Там , де верби плачуть золоті ,
Де синьооке , барвінкове небо ,
Де теплі , веселкові йдуть дощі
Й земля тече і молоком , і медом ,
Де черемховим снігом навесні
І душу , й серце ніжно укриває ,
Де , мовби в перлах , трави у росі ,
І де хмаринки , мовби білі мальви ,
Де зранку калинові небеса ,
Де солов'ї всю ніч і до світанку ,
І де лелеки щастям на дахах ,
Де рушники на щастя й вишиванки ,
Де чорнобривців божевільний аромат ,
Де до нестями пахне свіжим хлібом ,
Де я , мала, у тата на руках ,
Або в човні, дивлюсь на зорі з дідом ,
Де , наче пташечка , така весела мама -
Мов той метелик , гарна та щаслива ,
Де , мов вишневим цвітом над садами ,
Біліє в спогадах бабусина хустина ,
Де хвилями здіймає в височінь
І мов летить , летить кудись у вирій
Мій ліс - колиска моїх мрій ,
Де завжди поруч сосни-берегині ...
Ось там , де плачуть верби золоті
І де стрункі танцюють срібнії тополі ,
На цій казковій , чарівній землі
І народилась , і живу я , дякуючи долі.
Перевод
Милую страну плакучих ив
Укрывает голубое небо,
Умывают теплые дожди,
Потчует земля душистым хлебом.
Там проказник озорной апрель
Победить стремится злую стужу,
Там весной черемухи метель
Нежностью переполняет душу,
Травы самоцветами роса
На рассвете щедро покрывает,
И барвинком синим небеса
Ночи соловьиные сменяют,
Аисты над крышами парят,
Полотенца вышиты на счастье,
Там бархоток дивный аромат,
Делает безумным в одночасье,
Там доводит свежий каравай
Запахом до головокруженья,
В папиных объятьях просто рай,
Мамочка в захлебе от веселья,
Там как вишню белую в цвету
Вспоминаю бабушку в косынке,
Там мой лес стремится в высоту -
Оберег мой, если по старинке...
Там, где серебрятся тополя,
Где река зимой от стужи стынет,
Сказочная чудная земля -
Родилась я там, и там живу поныне.