Летить за обрій журавлів косяк,
та я за ними простягаю руки.
Тож журавлі повернуться назад-
мені не повернутися з розлуки.
Моя журба, мов журавлиний плач,
летить у небеса у висі сині.
А я кричу:"Пробач мені,пробач,
моя душа у пісні журавлиній."
Там,де iснуєш ти ,ідуть дощі.
Я там,де сонце спалює жарою.
Та нам прийдеться нарізно пройти
,що долей призначалося з тобою.
Моя душа мов дивовижний птах,
якому крила дали наче ліки,
з молитвою застигла на вустах:
"О,боже борони його вовіки!»