***

Я дивлюсь у очі твої
Бачу карооку весну,
Де є наші сонячні дні,
Де з тобою, ніби в раю.


Очі, очі... Ніби у сні.
Понесуть на крилах пісень,
Піснею зігріють у ніч,
Розмалюють барвами день.


Очі...
Голубий небокрай,
І безмежне море снаги.
Вмить я розумію, де рай,
Коли бачу море жаги.


Твоя радість, змученість, злість,
Страх, що пробирає умить,
В них є сонце і падолист,
Небо і сліпуча блакить.


Скільки б я не бачила нас,
Скільки б не мелькало облич,
Як би не проносився час,-
Ти мені хоч трохи позич!


Очі..
В них я бачу себе,
Почуттів своїх глибину,
Радість,
Що злітає з небес,
Щастя, що дарує весну.

Очі.. В них  душі глибина
Крила небулої краси
Знаєш, їм війна не страшна-
Сповнені любові вони!


І, коли настане кінець,
Прийде поквитатися час,
Дасть любов, щоб кожен воскрес-
Лиш вона врятує всіх нас!


Страшно, коли тільки вони,
Блиском випромінюють сум,
Затискає, ніби в тиски
Метушливий, порожній шум.


Але все ж, коли повсякчас,
Бачу я обличчя твоє,
Очі-це спасіння для нас!
Більше, ніж твоє і моє.


Очі..
В дні холодні і злі
Зігрівають душу мою.

Очі, очі.. Ніби у сні,
Де з тобою ніби в раю.