Пішла з хати, воду брати,
Послизнулась в воду,
Не чекайте тато й мати –
Винесе - до броду!
Так, – втопилась, помилилась,
Води не дістала!
Богу в ніжки поклонилась –
Трояндою стала!
Плила довго дивна квітка,
Та стала крутитись!
Вийшла мати воду брати –
І стала дивитись!
І чого ж ти дивна квітко,
Змарніла – зав’яла!
Певно довго, крихітко –
На воді лежала!
Взяла в руки мати квітку
Віднесла в хатину,
Щоб чи взимку, чи у літку –
Та знайти дитину!
Як візьму троянду - квітку,
Та й пущу на воду!
Пливи, пливи диво квітка,
До самого броду!