Злітає листя, наче звуки танго,
Тремтить берізка у обіймах вітру!
Піднявся ввись золотокрилий янгол,
Кружляє осінь птахом у повітрі.
Крилом гарячим розганяє хмари,
Високе небо сяє, мов топази.
Вже стільки раз я бачила ці чари,
Та, все одно - дивуюся щоразу!
Така яскрава, світла, ясноока,
В розкішні шати вишукано вбрана,
...І душу огортає тихий спокій,
Коли на землю падають каштани.
Вклоняюсь низько, щоби їх підняти,
Вдивляюсь в їх сяйливі карі очі.
І тішуся - не треба сумувати,
Бо серце в осінь вірити не хоче!..