Осінь, млявою картиною,
Досить худорлявою дитиною
Просить милостиво хліба
Жебракові
Як сідає сонце у край поля.
Щоб піти під вечір вкрай села
І поїсти, що там осінь подала...
Не забула жебракові нагадать -
Восени не гідно помирать.
Ось коли повіє по землі
І стають повільними сліди,
То тоді грабар тобі, як раб,
Нахилившись буде хованку копать...