Присвячується Народному артисту України,
засновнику та директору моно театру «Кут»
Володимиру Смотрителю.
О, як він грав на сцені! Як він грав!
Партер німів у цілковитій тиші,
І драматизм напруги наростав,
І діялося дійство найсвятіше!
Бо грав Артист! Його бліде чоло
Світилося у запалі натхнення,
А істини живильне джерело
Зливалося фонтаном одкровення.
Вже не було ні залу, ні людей,
Була лиш я й пророчий дух Актора,
Який зіграв до тисячі ролей –
Смішних, правдивих, добрих і суворих.
Зі сцени віщий голос наростав
І в темноту ховався за лаштунки.
Дзень-дзень-дзелень! Мелодія проста
Із забуття доносилася лунко.
Все зникло враз. За рампою пітьма,
Та шквал аплодисментів звідусюди.
Артист вклонився. Грав він не дарма.
В «Куті»… народжувались Люди!
13.01.2017 р.