Зброю знімай, світло гаси,
Погляд – міняй,
Інші – часи.
Сніг, хоч пірнай – буде врожай!
Ні, то не сніг,
Це – інший час, змінює всіх,
Змінює нас!
Ростуть хатки, після дощу!
Будуємо ми –
Нашу межу!
Мур побудуємо, ми непорушний,
Щоб там сховати
Зранені души!
В думах високих, наші далекі.
Вмерлі у пам’яті,
Наче лелеки!
Тяжкі і важкі наші близькі.
У цього денних –
Дії слизькі!
У світлих снах, чи в темних днях,
Здалось мені,
Що ти – моя!
Ніхто – нічий, усе – своє,
Де – кожний дбає –
Про себе!
І кожен сам –
Собі бальзам,
На рани ллє – собі вночі!
Ми – дивимось –
Безглуздий фільм,
Де всі герої - глядачі!
В думах високих, наші далекі.
Вмерлі у пам’яті,
Наче лелеки!
Тяжкі і важкі
Наші близькі.
У цього денних –
Дії слизькі!
В глотці, як кістка – злість наша бридка,
Над всіма – страх –
Неначе стяг!
Тому живемо – наче в гостях!
Друзів збирай – зброю – знімай!
Ціпко тримай,
Світ піднімай!
В думах високих, наші далекі.
Вмерлі у пам’яті,
Наче лелеки!
Тяжкі і важкі
Наші близькі.
У цього денних –
Дії слизькі!