Вот так, как никогда, а тайно, с тыла,
Мещан всех слышу оскаленный лай.
Ненавидят во мне бешеную силу,
Ненавижу в себе свои слабости я.
И сколько их! Я соткана с печали.
Для ближних снято тысячи свитин*.
Колени преклоняя, как Почаев,
Стоит душа пред всем,что есть святым.
Жужжат и жалят мириады версий.
Ну что ж, пускай. Сильна я, даже зла.
Я знаю: слабость - одна то из диверсий.
Ещё я в диверсантах не была.
*свитина-старинная верхняя одежда из груботканного полотна
Оригинал:
Отак, як зроду, потаЄмно, з тилу,
Усіх міщан ощирені лаї
НенАвидять в мені мою скажену силу,
НенАвиджу я слабкості свої.
І скільки їх! Я зіткана з печалі.
Для ближніх знято тисячі свитин.
Коліна преклонивши, як Почаїв,
Стоїть душа перед усім святим.
Дзижчать і жалять міріади версій.
Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
А я ще в диверсантах не була