На землі усій, -
Зараз ми одні,
Як літа – в очереті тумани!
Підемо мерщій,
Наче у вісні…
До криниці пішли вранці-рано!
Жива вода знов,
Поверне любов,
І довіру до світа навколо!
Знову сили дасть,
Відверне напасть,
А Життя нас штовхне в нове коло!
Води тої смак,
Знову дасть ті знак,
Що знайшли ми не просто криницю!
Очерету шум,
Відверне нам сум,
Бо надибали ми – чарівницю!
Поки ми у сні,
Ти, скажи мені,
Так, чого ж мене довго шукала?
Чом раніш не йшла,
Воду не пила,
І кохання ти трунку не мала!
Наче той букет,
Сплету – очерет,
На чоло тобі мила, одіну!
Щоб тебе впізнати,
Щоб могла чекати, -
Щоб згадала мене в цю годину!