Пром нням грала, пестила з рки

Людмила Дубищева
Промінням грала, пестила зірки,
І слухала розмову їх урочу,
А у гаю вже сплять пахучиї квітки,
Коли зустрінемося зацілую до не схочу.

Загомоніла у души музика,
На гільці соловейко заспівав,
Упала, ой упала з неба зірка,
Ти встиг, ти вже бажання загадав?

Замиготіло, це струмок сріблистий,
Він весело біжить у далену,
А як засяє сонечко- барвистий,
Плакучу іву розважав сумну.

Немов долонью маше листячко зелене
Місяць-серп скінчив казати казку,
Дуб могутній, величезний і старезний,
Зрозумів усе, усе без слів, відразу.