Де моя зірка зорить світом, де співає,
Що там собі шукає в чужені,
Що в даленні на тих шляхах спіткає,
Чому і згадки не пошле мені?
Чому до себе не покличе тихо,
Чи вже забула що зі мной була.
Чому не повернеться до країни? лихо,
Її жене кудись-то, і журба
Бо Україна ніжна, добра ненько,
Мабуть для зіроньки своєй стара.
Тому і зіронька пішла далеко,
Здається їй що Україна замала
Здається їй що долі вже немає,
Здійнятися з колін немає сил, піти.
Дитина-зіронька країну залишає,
Щоб щастя там шукати в чужені
Пробач мені, дитинка, чуєш синку?
Ти чуєш донечка, я дійсно вже стара,
Але в житі зроби, благаю, ту зупинку,
Де ти колись, колись зі мной була.
Почуй ще раз- співає соловейко,
Ти подивись садочки і гаї,
Калина ось червона, ось тополі і хатинка,
Колись вони були усі, усі твої.
Ти тут родився, тут потрібно гинуть.
За цю красу, за щирість, за любов,
Нехай твої пісні ось тут, у полі, линуть,
Дерева, листя хай вам апладують знов
Хай чують звіри, зорі,садки, хатки, гаї,
І хоч нема в них коштів, але обдарять всім,
Колись-то було так, ви були так малі,
Ви чули спів доща, підспівував втім грім
Ви тут навчалися добру
Тепер залишили мене одну.