Вона читає всі мої вірші.
І вчить напам'ять ті, що до вподоби.
Вона од серця щирого це робить.
Так просто, без зусилля, для душі.
Сприймає все, що у віршах кажу.
Святить її читацька епопея.
Напевне я завжди писав для неї.
Напевне я для неї і пишу.
Переживає щиро помилки,
які бувають, хто із нас безгрішний.
Здається, як мої гортає вірші, –
то хрест вчиняє порухом руки...