Не віддам я тебе, навіть, цілому світу,
Не віддам вже нікому, ти – серце моє.
Ніжний янгол, даруєш квітками увиту
Вкотре душу і небо без хмар осяйне.
Не віддам, щоб не сталося, вірю у диво,
Крізь життя чорно-біле ти колір несеш.
За тобою весна розгорілась бурхливо
І сідлає між зорь вже Пегаса Персей!
Не віддам я тебе, о моя Андромедо,
Ні вітрам божевільним, ні хтивому сну.
Ні байдужим до щастя колючим прикметам,
Що живе без вагань, як завжди, полоснуть.
Не віддам я тебе, наче скарб найцінніший,
Затулю від постійних зурочень атак.
Ти – мій голос, що рветься на волю із тиші,
Я тебе не віддам, я без тебе – жебрак…
20:45, 05.09.2017 рік.
Зображення: http://wallpapers.99px.ru