НАТАЛЯ ДНИПРОВСЬКА
У всесвіт мій хоч на секунду зазирни.
/Це просто - лише подивись у очі/
й побачиш в них, як тануть криги і сніги,
й мільйони сонць, і зорепадовії ночі...
Лиш подивись - я погляд твій не відпущу,
втоплю в очах своїх, мов в океані.
Відчуєш ти, як я тебе люблю
і забажаєш вмить мого кохання.
Ти ж змалював оту мою весну,
що я колись давно собі намріяла,
скопіював з думок моїх і з сну
ескізи, сповнені чеканням і надіями,
розвіяв сумніви мої оті важкі
і на шматочки розірвав елегії,
створив в мені якийсь чудовий світ,
мене створив нову, мій божевільний генію.
Ти змалював оту мою весну,
що малювала я собі в своїй уяві,
розбачив ти якусь в мені красу,
талановитий мій, мій особистий Модільяні.
Я на твоїх полотнах, мов богиня -
троянда пристрасна і ніжна орхідея...
Створив шедевр й того не розумієш,
коханий мій, мій неповторний Амедео...
Ти змалював мою намріяну весну,
прикрасив квітами і серце, і волосся...
І я тепер лиш про одне тебе прошу -
Змалюй для нас чарівну дивну осінь.
ПЕРЕВОД
ТЫ ВОССОЗДАЛ МОЮ ВЕСНУ
Хотя б на миг в мою вселенную зайди.
(так просто это - лишь взгляни мне в очи)
Увидишь там и солнечные дни,
И ледостав, и звездопад, и ночи -
Лишь загляни - я взгляд твой утоплю
В своих очах, как-будто в океане.
Почувствуешь, как я тебя люблю
И вмиг ответишь на мое желанье.
И ты мою весну нарисовал,
Такой, как я задумала заранее,
Из мыслей и из снов мох создал
Эскизы, полные надежд и ожидания.
Ты свел мои сомнения на нет,
Освободил от кандалов элегий,
Зажег во мне неповторимый свет
И вновь создал, мой сумасшедший гений.
Мою весну ты написал такой,
Как создавала я путем страданий,
И наградил небесной красотой,
Талантливый, мой личный Модильяни.
Пускай меня богиней назовешь
Иль розой страстной, или орхидеей...
Ты сотворил шедевр и не поймешь,
Любимый мой, неповторимый Амадео...
Весну мечты в душе своей ношу.
Ты в ней нарисовал цветы и просинь.
И я теперь одно тебя прошу -
Нарисовать и колдовскую осень.