Думки катренами поринули ще вранці,
вони натхненно зустрічають новий день.
Охоче відпускаю своїх бранців,
хай ляжуть на папір вінком пісень.
Ввійшло у звичку вже – ні дня без строчки,
ні дня без вірша. Ніч же – для душі!
Гадки самі шикуються в рядочки,
затим в куплети, потім у вірші…
Краса і радість щоб у них дзвеніли,
свою планиду довго ворожив.
Коли дадуть хоч грам вони вам сили,
то день цей недаремно я прожив!
І не важливо, осінь що надворі,
весна хай буде, літо чи зима…
Якщо комусь все ж допоміг у горі,
то й все життя прожив я не дарма!
31.08.2017