І я іду до сходів небосхилу,
Бо там зоря надвечір жде мене.
Моя надія - мої кращі крила,
Моя надія мене в ніч веде.
I ось півкроку до осінніх шибок,
А там, за ними - пнеться листопад
У темних барвах, серед жовтих скибок
Плодів дозрілих. Й пахне сумно сад.
І шлях крізь небо - шлях до мого дому,
Де вітер звірем тихо скавучить.
Чи це моя дорога в лоно Бога?
Чи цим прекрасна ця блакитна мить?