як рветься серце
до зірок
безіменним
шукаю в тумані до них
дорогу
вдихаючи запах
неспокійних трав
що тихим шелестом
турбують воскрешаючи
риси
давно розмиті
дощем забуття...
Дождь забвений. Гендайси
Камышовка
как рвется сердце
к звездам
безымянным
ищу в тумане к ним
дорогу
вдыхая запах
беспокойных трав
что тихим шелестом
тревожат воскрешая
черты
давно размытые
дождем забвений...