***

Охоплюю тремтячими руками
Його гарячий силует в пітьмі,
Нехай же пальці черствіють вуглями,
Цей біль жаданий - мрія уві сні.

Обпечена, отруєна, я хочу
Ловити цю оману без кінця,
Щоб, доки пелена не вкриє очі,
Із попелу і спокою мерця,

Як фенікс, струменіти вогняною
Рікою без русла і берегів;
Щоб ніжною слухняною рабою
Боготворить його печаль і гнів.

Щоб вічно захлинатися безсонням
І марити фантомами очей,
Тонути в них, неначе у безодні
Моїх
    недоспаних
              ночей.