Я мову рiднесеньку нюхав мов квiтку –
Безмiрна любов е у нiй I приваба,
Без неi, немовби ви пташеньку в клiтку,
Де все, для душi моiй стане це – вада …
Мов маки рожевi, слова в нiй надii –
Дарують мов марево волi iй – опiй …
Що б воля, нiколи, не йшла у повii,
I що б в водоверть не всмоктав болi опiк
Яка ж бо ти нiжна i рiдна, спiвуча!
Як матерi, нанiч теплiнь – колискова,
I в тузi, розлуцi, ти – гостро-пекуча,
Без краю, як – степ, чи широка дiброва …
Як матiр рiднесенька, так й мова – вiд Бога:
Нi хто! I нi що не замiнить, нiколи …
Чекае iз мандрiв нас мила дорога,
Годуе коханням нам серце дiброва …
28.08.17г. 08:25; г.Вiдное