Жіночка вірш прочитала про мову.
Ненависть капала з слова у слово.
Мову чужинську кляла і ганьбила,
Наче по серцю кропивою била.
Пані російську отак зневажала.
Як корінь зла оцей знищити – знала:
Всіх, хто російською мовить – прогнати
В шию, кийком - геть із рідної хати!
Конкурс проходив. Не місце сваритись.
Та й не годиться у пані учитись
Словом брязчати, неначе кайданкою.
Слово любе не повинно буть бранкою.
З волі чужої його не припнути.
Рідне, батьківське, вовік не забути.
Конкурс окончен. Общаются люди
Больше на русском: все так, как всегда.
В вольной стране так и было. И будет.
Яд свой оставьте себе, господа.
Я говорю так, как мать научила.
В церковь хожу – где крестили меня.
Корни народа – страны прочность, сила.
Зря их рубаете, пани. Ох, зря.
***
Самі моліться хоч колоді.
Любіть англійську (зараз в моді).
Я ж українську поважаю,
Але ріднішої не маю
Ніж та, якій навчила мати.
Не лізьте церкву нам міняти.
28.08.2017