Моє ім’я – кропивний обпік лютий,
луни щемливий зойк та вітровій,
цнотливий поцілунок... Незабутий,
сполохана душа в безодні вій...
Сон найсолодший, сонячне проміння;
У мене сотні... Тисячі облич.
Я – невагомість. Я – важке каміння;
Я – німота... Я – стоголосий клич...
Наскрізь прозоре, як джерел волога,
п’янке, гірке... Гаряче наче кров…
Клянуть не раз... Й вимолюють у Бога...
Моє ім’я – проста земна любов.
.
ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ,2016-2020 рр.