Зламані крила тобі до вподоби
В порцеляновому передпокою сліз.
Рими тендітні ти тільки спробуй,
А коли втратиш голову – озернись.
Буде щось бубоніти сусідка,
Поки майструєш фіранку з зірок.
Герда спить, її цілує у ві сні Кай
З ранку ще поставивши на зеро...
Ледве-ледве під кайданками вивели,
Не було потреби тоді у зізнаннях.
І хоч Кай,хоч Данко - єдиний твій
І на небі, як місяць, останній твій –
Він даремно промовляв коха...
Дощ-невдаха знайшов собі ціль.
Герда відшукала вже без тями Кая,
Лезо заіржавлене ховаючи в руці.