Лето бабье, ой , бабье лето...
Сердце чует осенний путь...
Кто-то спутал в ветвях тенета -
Паутинок блестящих ртуть.
Листья ветра внимают вздохам,
Флаги желтые приспустив,
Умирает краса по крохам,
Солнца луч с высоты - ленив.
Пурпур губ потускневший вянет.
Радость поздних осенних дней!
Ты вплела паутинки-ткани
В мое сердце еще сильней.
*******
В. Сосюра. "Літо бабине"
Літо бабине, бабине літо…
Серце чує осінні путі…
Хтось заплутав зажурені віти
в павутиння нитки золоті.
Листя слухає вітру зітхання
і згортає свої прапори.
На покірну красу умирання
сонце дивиться сумно згори…
В'януть, в'януть вуста пурпурові…
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любові
ти заплутала серце моє.
Диджитал-арт автора