куди пролітає фарбоване небо,
укутане в хмари мов в ковдру казкову?
де тліють зірки, що мене счарували?
де серце тріпоче знову і знову?
де місце на світі існуєдля щастя?
там сонце сповило весь обрій в коханні
і вітер лоскоче чарівне багаття
а люди мов риби пливуть в океані
їм тепло і темно. Вода без жалю
забрала у них можливість співати
і бачити місячну долю свою.
у темряві вічно ім вік коротати.
Це місце існує десь там.
в думках у того, хто не квапить час
і вірить що доля належать богам,
що вирішать все за нас