Хотіла б все забути...Але ж ні!
Мене бентежить невгамовна пам'ять,
Все те, що спало десь у глибині
Виштовхує, як попіл із вулкану.
Не знаю, що робити вже мені
З цим тягарем душевної спокути,
Чи зможу подолати я, чи ні
Гіркий ковток пекельної отрути.
Нехай би все пішло у забуття,
Щоб більш тебе не згадувать ніколи.
Твоє життя - лише твоє життя,
Ну, а моє - все те, що є довкола.