Я подумав: він – старший на десять,
а він був молодший – на шість...
У нього – свої інтереси.
І благая своя вість.
Він розповідав гіркі речі
із веселим лицем,
а ти клала пальці мені на плечі
красномовним свинцем.
Я не підтримав його розмови
до пункту призначення:
ми подарували йому пів слова –
лиш п’ятдесят та «до побачення».
«Яке гірке буває в людей життя», –
сказала ти із очима, повними муки...
«Думав – старший на десять», – сказав я
і розцілував пір’їнки-руки...