вже чорнобривців
терпко-пряний дух
собою переповнює світанки...
пройдемось містом вранішнім удвох?
осіннім нашим містом
спозаранку...
нехай усі іще безмежно сплять,
не заважаючи побаченню святому,
де тільки нашою прокинеться зоря,
як дотик пальців...
обережно... і з любов'ю...
обіймами зігрієш від думок,
за поцілунками
сховавши сліз нестримність...
за радість,
подаровану на двох...
і сум...
і чорнобривців швидкоплинність...
08 / 17