Розмовляю з тобою простими віршами –
словами, що любиш і розумієш...
Я пишу всі рядки ніжною тишею –
іншим чином напевне писати не вмію.
Дивовижно те, що слова складаються,
наче хтось за мене все вирішив.
І чому мої вірші сердець торкаються –
таїна: плачу сам над своїми віршами.
Я віршам не чужий – вони ріднесенькі,
чоловічого і жіночого роду...
Божим подихом в душу мою занесені,
і тому жодному з них я – не володар...
.........................................
Перевод Инессы Соколовой
http://www.stihi.ru/2017/08/18/10477
С тобою общаюсь простыми стихами –
словами, что любишь, понятны тебе…
В тиши я пишу, иногда со слезами –
писать по-другому не смочь, не по мне.
И всё получается. Разве не диво?
Как будто есть кто-то, кто руководит.
Мои откровения сердца правдивы –
страдаю, подумав, что ждёт впереди.
Стихам я не чужд – мне стихи как родные,
Они словно люди – такие дела.
В них божье дыханье, они как живые,
Стихи не мои, их природа дала.